План

І. Свідчення, яке не вимагає доказів.

ІІ. Хліб дорожчий за коштовності.

1. За історичними даними.

2. Блокадний хліб Ленінграда.

3. Всупереч народній мудрості.

ІІІ. Хліб — геніальний витвір людства.

Кожна епоха дає свої поняття про цінності. Для епохи середньовіччя

характерне матеріальне збагачення, для епохи Відродження — духовне

зростання, для епохи сорокових років XX століття — завоювання і за_

гарбання. З цього прикладу можна багато сперечатись, можна наводити

докази і свідчення, але одне є незмінним, те, що не вимагає доказів, твер_

дження, що найбільше багатство — хліб.

Коли хліба обмаль — його не може замінити ні золото, ні інші кош_

товності. Матеріальні блага нічого не варті, коли голодні їх виробники.

Звернімося до історії: Радянський Союз у 1933 році продавав хліб за

золото, коли Україна гинула від голодомору. Недаремно старі люди такі

заощадливі, бо вони пережили це страхіття. Моя бабуся, даруючи мамі

свою каблучку, застерігала: «Бережи, може колись за неї виміняєш шма_

ток хліба». У роки Великої Вітчизняної моя бабуся ходила на село вимі_

нювати продукти за речі. А у 1947 році, коли в місті відмінили хлібні кар_

тки, село вимирало від голоду. Божевільні від голоду люди здатні були на

вбивство заради шматка хліба.

Одного разу в музеї я бачив шматочок блокадного хліба, одноденну

норму ленінградця. Я вжахнувся від побаченого, бо той сіро_коричневий

шматочок швидше нагадував землю, змішану з половою, ніж хліб.

Пригадую фільм, побачений у дитинстві. Ішлося про дореволюційне

село: господиня крає хліб, наділяє ним усю родину, а крихти змітає у до_

лоню і їсть. Але були часи, коли хлібом не дорожили ні в місті, ні в селі.

Тоді він був дешевим. Ним годували худобу, він лежав на смітниках. Це

жахливо, коли хліб не шанують у місті, але ще більш жахливо, коли не

шанують у селі. Мене дивує, як хлібороб може не цінувати хліб! Народна

мудрість навчає нас: «Хліб — усьому голова», «Є хліб — буде й пісня».

І дійсно, без хліба не буває смачною найвишуканіша страва, а пісню за_

водить лише сита людина.

Хліб — це геніальний витвір людини, у якого немає конкурентів.

Хліб — це святиня. Не даремно хлібом і сіллю зустрічають бажаних гос_

тей, хлібом_сіллю благословляють матері своїх дітей. І це не тому, що хліб

і сіль — основні продукти, а тому що це уособлення рідної землі, символ

праці і надії на майбутнє. Хліб — це міра совісті і людяності.